Сучасна школа була заснована в 1970 році як восьмирічна, а в 1971 році була реорганізована в Червонозабійницьку середню загальноосвітню школу. А до цього у неї була своя історія.

В 1931 році був заснований радгосп, як відділення Криворізького радгоспу. В 1933 році він перетворився в самостійний радгосп «Красный Забойщик». В зв’язку з цим була і побудована в 1936 році восьмирічна школа,  в якій навчалося близько 50 учнів. В цьому ж році в школі була створена перша піонерська організація. Піонери приймали активну участь у життя радгоспу, зокрема, допомагали в збиранні врожаю, виливали ховрахів, садили дерева, проводили суботники по благоустрою села, ходили в туристичні походи готовили концерти для трудівників.

В роки Великої Вітчизняної війни школу було напівзруйновано, а відновила вона свою роботу в 1944 році. Першими повоєнними вчителями були: Віра Матвіївна Рудинська та Єфросинія Сергіївна Косенко. Вся культурно-просвітницька робота на селі була на їхніх плечах. Своїм теплом вони зігрівали покалічені війною дитячі серця, давали поради дорослим.

Йшли роки, змінювалися покоління вчителів, випускників. З 1961 по 1971 рік Червонозабійницьку восьмирічну школу очолював Бірюков Олексій Миколайович, людина надзвичайно вимоглива, серйозна і відповідальна. Батьківське піклування про дітей поєднував з суворою дисципліною. В цей час піонерську організацію очолювала старша піонервожата Клівак В.Ф. (Ущаповська  В.Ф.). Піонерська організація школи вважалася однією з кращих в районі, вона носила ім’я А.П. Гайдара. На високому рівні була відзначена робота танцювального колективу та хору. Рапорт піонерської організації про історію с. Червоне був використаний у книзі «Історія міст і сіл Дніпропетровської області».

  В зв’язку з відкриттям Північного гірничо-збагачувального комбінату м. Кривого Рогу і розширенням кар’єру  центральна садиба радгоспу «Красний Забойщик» була перенесена до станції Рядова.  Учні одержали нову школу, яку в 1972 році очолив – Ущаповський Володимир Маркович.

«Коли в 1972 році звільнилося місце директора  школи в рідному селі Червоне, я, не вагаючись залишив обласні апартаменти і поїхав працювати  у 8-річну школу зі своєю потаємною мрією – перетворити її на середню, щоб діти працівників радгоспу могли отримувати середню освіту безпосередньо в своєму населеному пункті, а не ходити 15 км. в місто Кривий Ріг. 15 серпня я прийняв школу, а через 15 днів, 1 вересня учительський колектив вже приймав учнів у середню школу.» - згадував Володимир Маркович.

Директор школи приділяв багато уваги щоб навчальні кабінети були обладнані найпередовішими технічними засобами навчання. В усіх класах були придбані телевізори, програвачі, магнітофони, діапроектори, кодоскопи.

Першими в районні були обладнанні лінгафонний кабінет, комп’ютерний клас та тир (побудований силами учнів).

В школі була створена навчально-виробнича бригада, до складу якої входили дві ланки: механізаторів і тваринників.

За ланкою механізаторів було закріплено 80 га  земельної ділянки. Всі сільськогосподарські роботи виконувались учнями на шкільній техніці, яка налічувала 2 трактори – ДТ-75, колісний трактор – Т-40, і комбайн «Нива».

За ланкою тваринників була закріплена база з догляду за сухостійним и коровами і телятами.

Під час виробничої практики влітку дівчата старшокласниці доїли корів, даючи змогу дояркам влітку піти у відпустку, а учні середніх класів допомагали радгоспу по догляду за просапними культурами. В осінній час всі учні школи допомагали в переборці початків кукурудзи.

Зароблені учнями гроші перераховувалися у фонд всеобучу, які потім використовувалися на безкоштовне харчування учнів, на матеріальну допомогу  дітям з малозабезпечених сімей, а також на організацію екскурсій учням по різних містах Радянського Союзу, які здійснювалися обов’язково кожного року.

В школі функціонувало 23 гуртки : хоровий, вокально-інструментальний, духовний, драматичний, авіамодельний, червоних слідопитів та інші.

Школа була і центром військо-патріотичного виховання учнів. В 1972 році  була створена кімната «Бойової слави», в яку були виготовленні стенди: «Криворіжжя в роки війни», «15 гвардійська стрілецька дивізія», «Комдив 15-тої гвардійської стрілецької дивізії П.М. Чирков», «1 гвардійська повітрянодесантна дивізія », «Герої боїв за КРЕС», «Не забудемо, не простимо», «За землю Криворізького на фронтах війни». Червоні слідопити зібрали матеріал про учасників війни і виготовили альбом « Наші земляки – учасники війни», вели цікаву пошукову роботу, переписку з учнями шкіл та з родичами загиблих воїнів і похованих в Меморіальному комплексі нашого села.

Педагогічний колектив школи був комплектований учителів-однодумців, які всі проблеми вирішували спільно на високому творчому злеті. А взагалі була одна сім’я вчителів і учнів, які зранку до вечора були в школі: учили, училися, готувалися до вечорів, олімпіад чи проводили спортивні змагання, засідання за круглим столом, вечори інтернаціональної дружби, запальні вечорниці і зустрічі з ветеранами.

З 1988 по 1989 рр. – директором школи був Чупилко Володимир Васильович

З 1997 по 2001 рр. – директором школи був випускник школи Шевченко Олександр Володимирович.

З 2001 р. і по 2013 р. – директором школи була випускниця цієї школи вчитель української мови та літератури Піскарьова Олена Григорівна.

На сьогоднішній час директором школи є Жовнер Людмила Олександрівна - вчитель української мови та літератури.

На сучасному етапі творчий колектив школи, що становить 20 кваліфікованих, високопрофесійних спеціалістів,  працює над створенням умов щодо організації профільного та до профільного навчання спрямованого на збереження та зміцнення здоров'я школярів; формує систему цінностей та дбайливого відношення до власного життя; виховує здорову особистість, соціально адаптовану до сучасного світу.